1. Злиття. Свекруха навіть не допускає думку про те, що її син може відчувати і мислити по-іншому. Вона не відпускає його від себе. І вважає, що невістка може бути гідною парою її сину лише в тому разі, якщо вона влаштовує її і їй подобається.

2. Тривожність. Свекруха впевнена, що світ надто небезпечний і її головна задача – оберігати сина від всіх і всього, що може йому зашкодити (на її думку).

3. Власна нереалізованість. Свекруха як тільки може не відпускає свого сина, бо їй нічим більше зайнятися. Адже, якщо син житиме власним життям, що залишиться їй: погані стосунки з чоловіком (якщо чоловік ще є); нецікава робота і жодних друзів та хобі.

4. Невпевненість в собі. Їй дуже важливо відчувати себе хорошою мамою, адже поза цією роллю вона себе не бачить. І вважає, що вона чогось варта лише тоді, коли піклується про свого сина. Навіть, якщо синочку вже 42 роки.

5. Страх втратити контроль. Свекруха вважає, що статус матері дає їй право втручатися в життя її дорослого сина, вказувати що кому робити в його сім’ї. У її реальності існує 2 варіанти розвитку подій: або їй підкоряються, або стають її ворогами.

В усіх цих випадках свекрухи не визнають дорослості своїх повнолітніх синів. І це не повинно ставати проблемою невісток! Це задача, яку для себе повинен вирішити кожен чоловік, який створює сім’ю: вибудувати стосунки зі своєю мамою таким чином, щоб моя дружина від цього не страждала.

І що цікаво: конфлікти між свекрухою і невісткою повинен вирішувати чоловік, з «вини» якого, ці дві жінки, які його люблять тепер мають стосунки.

І на останок: «Не має поганих людей. Є неправильно підібрані відстані між ними.»

А тебе влаштовують твої стосунки зі свекрухою?